В України вище ступінь вмотивованості та мобілізованості. Огляд публікацій окупованого Донбасу

Наприкінці минулого тижня ТОП-темою ЗМІ окупованого Донбасу став великодній обстріл центру Донецька. Як завжди, у ньому звинуватили ЗСУ, хоча найоперативніші "репортажі" з місця події чітко показували невідповідність наслідків нібито прильоту 20 ракет "Смерч" реальній картині. На жаль, були жертви серед мирних жителів, на жаль, обласний центр зазнав чергових руйнувань. Але, якщо після обстрілу російськими військами Слов'янська, що стався цього ж тижня, і про який жодного слова не написали місцеві журналісти, його наслідки кілька днів ліквідовували рятувальники, а машини швидкої допомоги регулярно вивозили поранених і тіла знайдених під руїнами будинків мирних мешканців, то після того, як "противник цілеспрямовано завдав удару в район центрального собору у великодню ніч", до справи долучилися... працівники комунальних служб...

Україна - сильніша духом?

Колишній співробітник СБУ, а нині один із командирів так званого "управління Росгвардії по ДНР" Олександр Ходаковський минулого тижня продовжив філософствувати. Цього разу темою його міркувань став очікуваний наступ ЗСУ і його можливі наслідки.

"Чому армія України, за всіх проблем і недоліків, може мати сьогодні можливість наступати навіть не на одному напрямку, змушуючи нас гадати, як же проляже стрілка головного удару?", - ставить він сам собі запитання. І сам собі дає несподівану для зрадника Батьківщини відповідь: "Перше й основне - вищий ступінь вмотивованості та мобілізованості (українського! - "ОстроВ") суспільства". Потім, ніби злякавшись того, що щойно сказав, Ходаковський у себе в Телеграмі завів звичну пісню про те, що поки окупований Донбас і Росія, якій "ихтамнет", займалися виключно мирним будівництвом, Україна готувалася до війни. Виявляється, в Україні - "більш ефективні механізми мобілізації".

"Україна вісім років тренувалася мобілізовувати населення і вивела цей процес на набагато якісніший рівень", - поскаржився Ходаковський. І, нарешті, за версією колишнього українського силовика, чисельність української армії перевершує чисельність "другої армії світу". ЗСУ, продовжив скиглити зрадник, "акумулює ресурси в районах, звідки короткою прямою можна спрямувати їх у будь-якому напрямку, і вони прибудуть у планову точку швидше, ніж ми зможемо перекинути свої резерви по довгому колу".

"Забезпечувати необхідну концентрацію на всіх ймовірних напрямках удару (вважай, по всій лінії фронту) нам не дає змоги недостатня чисельність армії - якби ми мали в своєму розпорядженні таку чисельність, то не ми б очікували наступу, а вони", - ризикує він заробити собі статтю за "дискредитацію ЗС РФ"...

Щоб не поповнити лави покараних за поширення "фейків", Ходаковський наприкінці своєї філософської замальовки запевнив читачів (і самого себе), що "перемога буде за нами". "У кожній Вітчизняній війні ворог спочатку перемагав, а потім ми напували своїх коней у річках, що омивають їхні столиці... Хоч якими б не були наші помилки, втрати й навантаження - народ тільки міцніше згуртовувався", - закінчив він за здравіє пост, який почав за упокій.

"Артемівська м'ясорубка"

Спеціально для читача окупованого Донбасу російський пропагандист Олександр Коц підготував, як він його сам назвав, "великий репортаж з Артемівської м'ясорубки". За старою "воєнкорівською" традицією не те, щоб він вибовкав кілька секретів, але мимохідь спростував деякі стійкі міфи про "героїчних визволителів Бахмута". По-перше, Коц дав зрозуміти, що заява Євгена Пригожина, що російське міністерство оборони утискає його ПВК, не зовсім відповідає дійсності. Виявилося, що "вагнерівці" отримують, напевно, у "військторзі" купують, новітню російську техніку. "Наш красень, - посміхнувся "музикант. Наприкінці вулиці з'явився Т-90 "Прорив" із розвідниками на броні... Найсучасніший російський танк у міській забудові має жахливо заворожуючий вигляд", - захоплюється російський пропагандист матеріально-технічним забезпеченням приватної армії. Далі - більше. Якщо вірити Коцу, то у "музикантів" снарядного голоду зовсім не спостерігається. Той самий "Прорив", за спостереженнями журналістів, біглим вогнем хвацько відстрілює весь боєкомплект. 

Журналіст намагався показати, як погано жилося жителям Бахмута доти, доки в місто не увійшли "визволителі". Вийшло не дуже. "Чим ви жили весь цей час?" - співчутливо запитав Коц.

"Гуманітаркою в основному. Волонтери цивільні (природно, українські - "ОстроВ") відкрили пункт із тарілкою "Старлінк", давали консерви, можна було в інтернет вийти... У нас же з літа - ні світла, ні води", - відповідали містяни, ніби поміж справою нагадуючи, коли саме розпочалося це жахіття. Нагадаємо, російські війська почали штурм Бахмута в серпні 2022 року. 

"Хлопці прийшли, сказали - евакуація, узяти з собою документи... Хлопець, який нас супроводжував, дуже хороший, не квапив, зупинявся, чекав, коли ми підійдемо. Спасибі величезне вам, без пригод дійшли", - усе ж таки добився пропагандист потрібного коментаря.

Взагалі, його репортаж місцями дуже чесний. Так, він не приховує, що "Вагнер" захоплює Бахмут, про між ділом все знищуючи на своєму шляху. Його замальовки жахливі за своєю реалістичністю. "До центру простіше дістатися з Опитного - міста-супутника Бахмута, від якого за час боїв не залишилося каменю на камені. Як і практично від усіх сіл на шляху від Дебальцевого", - описав він "бойовий шлях" ПВК.

Не прикрашає росіянин і тактику, якої дотримуються окупанти. "У білому диму мерехтять спалахи розривів. У повітрі шелестять снаряди, що летять в обидва боки, збоку бахає гармата нашого БМП. Повітря буквально напхане залізом. На сопці навпроти охоплена полум'ям дев'ятиповерхівка, в якій засів супротивник... Над головами на атаку заходять два гелікоптери, з кабрірованія відправляючи ракети в бік супротивника. Небо розрізають чорні шлейфи їхніх слідів. Тут не до сентиментів. Або ти, або тебе. Ризикувати даремно ніхто не буде. Етап лицарства давно минув", - пише Коц.

Начебто "етап лицарства" у російських загарбників колись починався...

Огляд підготував Юрій Бовх, "ОстроВ"